Тема, про яку йтиметься, безмірно складна й об'ємна, але надзвичайно цікава, дотична до психології мови, до логіки її звучання в сучасному варіанті. Часто в голові виникає запитання: «Чому пишеться так, а читається по-іншому?»
Від моменту народження до сьогодення англійська мова зазнавала змін, пов'язаних насамперед із запозиченнями слів і фонетики, що вплинули на правила читання.
Історично Британські острови населяли племена кельтів, проте їхній діалект практично не зберігся в сучасній мові. Лише деякі слова корінням ведуть до предків:
e.g. whiskey (ірл. miscue beathadh - «жива вода»)
Безпосередніми прабатьками англійського народу є германські племена саксів, ютів, англів і фризів, які проникли на територію Британії 449 року. Слова цього періоду мають загальногерманське коріння. Ці слова пов'язані з природою, морем, побутовими справами. Будучи язичниками германці наповнили мову своїм змістом:
e.g. silk - шовк
sun (від «sunno») - сонце
hand - (від «handus») - рука
Saturday (day of Saturn) - субота
moon (від «mon») - місяць
Monday (day of Moon) - понеділок
У середині XI століття Британію завойовують нормандці. З цього часу в історії народу починається епоха трьох мов. Мовою аристократії, судів стала французька, мовою науки залишалася латинь, а простий люд продовжував говорити англосаксонською.
e.g. court - двір, суд
servant - слуга
guard - охорона
prince - принц
government - уряд
village - село
army - армія, військо
victory - перемога
religion - релігія
chapel - каплиця
prayer - молитва
city - місто
Ремісники, які жили в селі, зберігали англійські назви, тоді як міські знайшли французьку природу: butcher «м'ясник», mason «муляр», tailor «кравець».
Тварини називаються англійськими словами, але їхнє м'ясо - французькими: beef «яловичина», mutton «баранина», pork «свинина», veal «телятина».
Усе це сильно впливало на взаємовимову. Результатом такого союзу стало народження сучасної англійської мови.
Принципові зміни у фонетиці відбулися пізніше. Великий Зсув Голосних (Great Vowel Shift) розділив англійську мову на дві.
Звуки не просто змінилися, вони стали звучати інакше.
Наприклад, староанглійський звук /ɛː/ став [eː], потім перетворився на [iː] (як у слові beak - дзьоб). У небагатьох словах, що починаються з групи приголосних, звучання стало іншим - [eɪ] (як у слові break - ламати, перерва).
Звук /eː/ перетворився на [iː] (як у feet - стопи).
Звук /oː/ перетворився на [uː] (як у boot - чобіт, book - книга).
Запозичення тривали, але вже не змінювали вимову кардинально. У різні часи пуристи (прихильники фанатичного прагнення до чистоти мови, які виступають проти іншомовних елементів) намагалися очистити англійську мову від іноземних слів, замінюючи їх англо-саксонськими. Однак, це не мало успіху.
Сформована до 17 століття англійська мова зберегла правила середньоанглійського або «запозиченого» написання, що багато в чому пояснює «невідповідність» побаченого з почутим.