"Без папірця ти - козишка". На жаль, давня формула досі справедлива. Щоб вступити до університету за кордон, потрібні не лише креативні наукові ідеї, а й неабияке терпіння та організованість – щоб не забути жодної довідки та жодного сертифікату. На щастя існує стандартний пакет документів, який достатньо зібрати один раз. Потім лишиться лише коригувати заявку під вимоги конкретного університету.
Зупинимося на кожному необхідному документі докладніше.
1. CV (Curriculum vitae) – біографія
Будь-який університет обов'язково вимагатиме від Вас «біографію в табличній формі» - короткий опис Вашої навчальної та наукової кар'єри.
Існує кілька стандартів оформлення CV, але у будь-якому випадку в ньому мають бути:
1) Ваше повне ім'я та контактні дані: адреса (з індексом), телефон та емейл.
2) Ваші наукові інтереси. Тут перераховуються ті галузі науки, з якими Ви коли-небудь мали справу і збираєтеся. Щоб CV виглядало привабливо для ВНЗ, варто заздалегідь подивитися, на чому він спеціалізується, і резюме «напирати» саме на це. Наприклад, практично у кожному університеті є філологічний факультет, але десь сильніше літературознавство, десь – лінгвістика, а десь – теорія перекладу. Чим ближче Ваші інтереси будуть до університетських, тим більше шансів, що Вами зацікавиться хтось із професорів.
3) Ваші "інші інтереси". Тут коротко перераховуєте речі, якими любите займатися у вільний час. Намагайтеся показати себе з різних боків, не обмежуйтеся «інтелектуальними» інтересами. Якщо ви любите кататися велосипедом, танцювати латину, ходити в походи – сміливо пишіть про це.
4) Ваші особисті риси. Набір, на жаль, досить обмежений. Пишіть про свою активність (initiative), працьовитість (hardworking), відповідальність (responsible), успішність (effective), здатність працювати в команді (team player).
5) Дані про Вашу освіту. Тут українцям властива зайва прискіпливість. Не варто писати нічого про школу, про гуртки та секції, в яких Ви займалися у дитинстві. Це видасться приймальній комісії інфантилізмом. Достатньо написати, де Ви навчалися в університеті. Бажано вказувати навіть незакінчену освіту. Наприклад, якщо у Вас за плечима два роки аспірантури, яку Ви покинули, про це потрібно чесно повідомити.
6) Ваші академічні успіхи. Тут коротко перераховуєте гранти та стажування, у яких брали участь, додаткові стипендії, які отримували. Для приймальної комісії цей пункт є дуже важливим: він показує Ваше «визнання» в науковому середовищі. Чим більше «бонусів» Ви згадаєте, тим вищі Ваші шанси. Тому підійде все: навчальний грант, для якого Ви робили чорнову роботу, підвищену стипендію, двотижневу поїздку з обміну тощо.
7) Інформація про участь у конференціях.
8) Ваші публікації. Цей пункт, як і попередній, для західних університетів важливіший, ніж для нас, тому поставитися до нього потрібно уважно. Підійдуть не лише статті у наукових журналах, а й тези доповідей на конференціях.
9) Ваш досвід роботи. Тут усе очевидно. Чим більшим виглядає послужний список, тим більше Ви привабливі. Не бійтеся писати про роботу, яка далека від того, чим Ви бажаєте займатися в університеті. У Європі важлива «багатофункціональність», здатність перемикатися. Там не гребують роботи у сфері обслуговування. Особливо цінуються будь-які волонтерські ініціативи. Якщо Ви коли-небудь допомагали організовувати міські свята, їздили до дитячих будинків чи влаштовували концерти для ветеранів – обов'язково про це напишіть.
2. Letter of motivation – мотиваційний лист
Це короткий, на одну-дві сторінки текст, у якому Ви пояснюєте, чому хочете вступити до обраного університету. Оскільки обсяг листа дуже обмежений, варто чітко опрацювати структуру.
Лист має починатися із звернення. Якщо Ви пишете конкретному професору, зверніться до нього на прізвище (Dear Professor…). У більшості випадків, однак, ми пишемо текст «наосліп»: приймальній комісії загалом. Підійде звернення “Dear ladies and gentlemen”.
Далі представтеся і коротко розкажіть про себе: напишіть, де ви навчаєтесь чи навчалися, на чому спеціалізуєтеся, якою науковою проблемою займаєтеся. Якщо Ви працюєте за фахом, розкажіть і про це.
У наступному абзаці розкажіть, чому Ви хочете опинитися саме у вибраному університеті. Почати можна здалеку, сказавши пару фраз про країну та місто. Оптимально, якщо у Вас із цим місцем є якісь зв'язки: Ви приїжджали туди за обміном, на конференцію або на літню школу. Якщо ні, пошукайте цікаві факти: Ви повинні показати, що знаєте, куди їдете.
Після короткого вступу переходьте до розмови про університет. Розкажіть чому Ви обрали саме цю програму. Намагайтеся показати, що Ваші попередні роботи тематично близькі до того, чим займаються на факультеті. Вивчіть особисті сторінки викладачів, списки їх публікацій. Якщо вийде, перегляньте їх статті. Виберете тих, чия тематика Вам близька, та активно на них посилайтеся. Можете згадати, що їхні роботи допомогли Вам у Ваших дослідженнях, що у Вас залишилися питання, і Ви хотіли б порадитись особисто.
Іноді також корисно послатися на «матеріальну базу» університету. Подивіться бібліотечні каталоги, знайдіть там рідкісні видання, які підходять Вам на тему, напишіть, що хотіли б з ними попрацювати, але у Вашому місті цих книг не дістати. Це ж поширюється на технічні установки, архіви та фонди.
Наприкінці напишіть про свої подальші плани. Скажіть, що після закінчення університету хотіли б повернутися до України та поділитися досвідом із колегами. Так Ви, по-перше, покажете, що не плануєте іммігрувати (університети дуже не люблять охочих поїхати за будь-яку ціну), а по-друге, продемонструєте зацікавленість в академічній мобільності та науковому обміні. Університетам це дуже важливо.
3. Рекомендаційні листи від професорів
Університет просить, як правило, рекомендації двох людей із академічного середовища. Бажано, щоб це були люди, які Вас добре знають: чим докладнішим та цікавішим буде відгук, тим більше уваги приділить Вам приймальна комісія.
4. Diploma – копія диплома (з додатком) чи відомість оцінок (transcript of records)
Якщо Ви вже закінчили університет, додаєте до пакету документів нотаріально засвідчену копію диплома. Якщо Ви доучуєтеся (але на момент зарахування до приймаючого університету у Вас буде диплом), можна взяти в деканаті відомість оцінок. Документ має бути англійською або мовою приймаючої країни. Переклад можна зробити самостійно та завізувати в університетського викладача іноземної мови, а можна скористатися послугами бюро перекладів.
5. School-leaving certificate – копія шкільного атестату
Оформляється аналогічно перекладу диплома: документ має бути переведений на потрібну мову та засвідчено нотаріально.
6. Мовні сертифікати (Language certificates)
У будь-якому іноземному університеті Вас попросять підтвердити знання мови викладання.
Для англомовних програм знадобиться сертифікат IELTS (для більшості університетів прохідний бал – 6,5, топові ВНЗ вимагають мінімум 7,5 балів) або TOEFL (зазвичай потрібно набрати від 600 балів за паперову версію тесту або 100 за інтернет-версію). Якщо Ви маєте вибір, практичніше складати американський іспит, TOEFL: його приймають як у Європі, так і в США. Британський IELTS деякі університети Америки розглядати відмовляються.
Для програм на мові країни, що приймає, знадобиться і підтвердження знання місцевої мови.
6. Сертифікат GRE (GRE test)
Це тест на загальну логіку та ерудицію абітурієнта та його професійну компетенцію. Він необхідний для вступу до магістратури або аспірантури в США, але буде Вашою перевагою і для європейських приймальних комісій.
Розібрати всі приватні складнощі в одній статті, на жаль, неможливо. Кожен університет має свою специфіку, яку важливо вивчити заздалегідь. Чим уважніше ви будете при складанні пакета документів, тим більше у вас шансів. Пам'ятайте, це той випадок, коли щороку годує.