Амперсанд — це назва знака &. Про нього треба знати три речі: звідки він взявся, чому так називається і чи потрібен нам для чого-небудь?
Звідки він взявся?
Амперсанд є графічним скороченням латинського сполучника et (і).
В українській мові слово «амперсанд» зустрічається переважно в спеціалізованій літературі. Знайти згадки про знак у літературі докомп’ютерної епохи практично неможливо через вкрай рідкісне вживання його в кириличному наборі. У «Коротких відомостях з друкарської справи» (Київ, 1899) він називається «знаком, що замінює сполучник і», у «Довіднику технолога-поліграфіста» (Київ, 1981) — «знаком кон'юнкції».
Винахід амперсанда приписують Марку Туллію Тирону, відданому рабу і секретарю Цицерона. Навіть після того як Тирон став вільновідпущеником, він продовжував записувати цицеронівські тексти. І до 63 року до н. е. винайшов свою систему скорочень для прискорення письма, що називається тиронівськими знаками або тироновими нотами (Notæ Tironianæ, оригіналів не збереглося), якими користувалися до XI століття (так що заодно Тирона вважають ще й основоположником римської стенографії).
Амперсанд з другої половини VIII століття активно використовується переписувачами, а з середини XV століття — типографами.
Раніше навіть скорочену форму et cetera (і так далі — лат.) писали і друкували як &c. замість звичного сьогодні etc.
Що цікаво, & застосовується не тільки в латинських текстах, але буквально у всіх європейських книгах.
Якщо взяти до рук аркуш паперу з авторучкою і спробувати самостійно написати et багато разів, стане зрозуміло, що & зручніше. Хоча б тому, що для написання знадобляться три рухи замість шести.
Чому він так називається?
Амперсанд став настільки звичною частиною письма в Європі, що встав на останнє місце в англійському алфавіті у всіх букварях уже до початку XIX століття (а почав зникати звідти тільки років через сто).
My Own Primer, or First Lessons in Spelling and Reading. Carter, Rev. John P. // Philadelphia: Presbyterian Board of Publication, 1857
Зібрання електронної бібліотеки Мічиганського університету.
При вимовлянні алфавіту перед буквами, які крім звуків були ще й словами, вимовляли per se (саме по собі — лат.). Говорили, наприклад: per se I, щоб не плутати букву I з займенником я.
Останнім ішов &, про який казали: and, per se and (і, саме по собі і). Подібна конструкція просто зобов'язана була стати більш адаптованою до частого і швидкого вимовляння, і вже у 1837 році в словниках було зафіксовано слово ampersand.
В українській мові амперсанд не потрібен
По-перше, тому, що сполучник «і» вже короткий на слух і на вигляд (українцям ще більше пощастило з i). Автор не може згадати приклад, коли один зрозумілий і короткий символ замінювався б на кілька або просто лігатуру.
По-друге, сьогодні амперсанд використовують для надання відтінку «іноземності» або «бізнесовості».
Коментарі
Підписатися